Як знищували електротранспорт в Луганську

18 липня 2022 року, схоже, стало завершенням 60-річної історії тролейбусного руху в окупованому Луганську. Саме цього дня тролейбуси востаннє вийшли на лінію, а уже наступного дня розпочався демонтаж контактної мережі по лінії останнього діючого маршруту №58, що курсував від Центрального ринку до кварталу Гайового (фактично вкорочена версія маршруту №52).

Це стало логічним завершенням процесу активного демонтажу дротів тролейбусної контактної мережі, що набрав обертів від початку літа, і який вочевидь не пов’язаний з бойовими діями, оскільки фронт уже проходив доволі далеко від міста.

Загалом електротранспорт у Луганську з 2014 року мав стабільну тенденцію до занепаду і ліквідації. Попри те, що трамвайна інфраструктура міста загалом не сильно постраждала під час бойових дій 2014-2015 років, повноцінну роботу трамваїв не поспішали відновлювати, а в 2015 узагалі зупинили з формального приводу нестачі електроенергії.

Тролейбусний рух протримався довше, але скоріше не завдяки, а всупереч діям місцевої окупаційної адміністрації. Нормальним таке функціонування назвати важко. Останніми роками на лінії зазвичай працювало сумарно близько 5 машин. На маршрути виходили тролейбуси останніх передвоєнних поставок – Богдани Т601, і епізодично ЮМЗи Т1Р, працездатність яких підтримувалась переважно за рахунок “канібалізму” деталей з відставлених машин.

Варто зазначити, що ще до початку війни в 2014 році, система громадського транспорту міста перебувала в стагнації не перший рік, як і в багатьох інших містах України. Втім, майже всі неокуповані українські міста з аналогічними проблемами змогли зламати негативні тенденції завдяки різним цільовим програмам, що з’явились після 2014 року.

Таким чином, Луганськ став першим обласним центром в Україні, що залишився без електротранспорту (крім Ужгорода, де його ніколи не було).

І також коротка характеристика загальної ситуації з електротранспортом у інших містах області:

Алчевськ – найстаріша і, довший час, найбільша тролейбусна система області, ще до окупації 2014 року стабільно деградувала, але таки працювала. Рух припинено 16 липня цього року, після ракетного удару ЗСУ по депо, де також була військова база окупантів. Переважна більшість техніки і обладнання серйозно постраждали і малопридатні для відновлення, наразі майбутнє електротранспорту в місті доволі примарне.

Антрацит – тролейбус в цьому місті давно перебував у стадії стагнації, і остаточно припинив рух наприкінці 2018 року.

Сорокине (Краснодон) – наразі єдине місто області, де ще діє електротранспорт, і також єдине, що отримувало будь-яке поповнення техніки від початку війни – 2 нові тролейбуси Дніпро Т103, що надійшли як допомога від “Метінвесту” на межі 2014-2015 років. Тим не менш, ситуація також складна через проблеми з фінансами, запчастинами, кадрами і т.д.

Сєвєродонецьк і Лисичанськ – тролейбусний рух в обох містах, що розташовані поруч на протилежних берегах річки Сіверський Донець, припинився ще в перші дні повномасштабного вторгнення через безперервні обстріли росіянами. Інфраструктура зазнала суттєвих руйнувань внаслідок бойових дій, тому відновлення руху ближчим часом малоймовірне. Тролейбусний рух в Лисичанську тривалий час був на межі закриття, проте останнім часом активно обговорювались різні варіанти об’єднання мереж міст, навіть з долученням сусіднього Рубіжного. Також були здійснені тестові рейси тролейбусного маршруту з використанням автономного ходу з Сєвєродонецька до спільного для двох міст залізничного вокзалу в Лисичанську..

Можна також ще згадати Кадіївку (Стаханов), щоправда електротранспорт там зник ще до початку російсько-української війни – трамвай закрито в 2007 році, а тролейбус остаточно в 2011.

Фото: Андрій Маркелов, 6 січня 2022 року.

Джерело: AllTransUA

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.