Дилема мера Києва. Кілька місяців проти кількох років

Ви часто питаєте нас про Київ: “Чому збільшуються затори?”, “Чому падає попит на громадський транспорт?”, “Чому відстає розвиток транспортної пропозиції?” тощо. Ми ж хочемо подивитися на цю проблему по-іншому – через відповідальних. Хоча рідно так робимо. Зазвичай ми шукаємо відповідь на на питання “Що робити?”, а не “Хто винен?”.

Максим Бахматов у своїх відео про Київ і досвід “Великого будівництва” показує, що- дуже важливою у будь-якому проєкті (а розвиток транспортної системи безперечно є проєктом!) є роль менеджерів. Саме вони ініціюють, планують, організовують та контролюють роботу виконавців. На рішення щодо транспортної системи міста Києва впливає багато людей: і перший та профільний заступники міського голови, і директор департаменту транспортної інфраструктури, і головний архітектор міста, і директори численних київських комунальних підприємств, і… багато хто ще!

Але безумовно основний тон задає переможець людського волевиявлення серед кандидатів на пост міського голови. І саме він чи вона отримує право формування команди, відповідальної за сфери життя міста.

Тепер, щоб описати обіцяну дилему мера Києва, нам потрібно трохи вашої уяви. Уявіть себе на місці переможця виборів на пост міського голови Києва. Ви освічена, інтелігентна, харизматична людина, проте ви не можете знати всього і про все. 

І ось ви шукаєте менеджера, відповідального за транспорт, на пост свого профільного заступника. Уявіть, що навіть при цьому вам не потрібно брати сторонню для себе людину за політичною квотою іншої партії, в рамках формування коаліції в міській раді. Складно уявити? Добре, тоді давайте просто ви такий мер, що взяв тему транспорту до своєї квоти і нікому її не відасте.

Так от, ви слухаєте 2 кандидатів на посаду вашого заступника, що фактично буде визначати вектор розвитку транспортної системи Києва на роки вперед.

Перший кандидат каже: ситуація складна. Транспортна система Києва “хворіє” і хвороба ця вельми запущена. Автомобілізація збільшується, автомобілекористування залишається високим. Громадський транспорт не розвивається. Наявна інфраструктура в поганому стані, та щей є об’єкти нової інфраструктури, що недобудовані. Ситуація складна, та шанси є. Доведеться багато працювати, задіяти додаткові фінансові та організаційні ресурси та за кілька років ми побачимо перші результати, а за 5-7 років зможемо засвідчити явне покращення ситуації у транспортній системі Києва. Проте буде потрібна допомога і залучення всіх можливих ресурсів. Приблизно так говорить лікар доказової медицини, до якого звертається пацієнт із запущеною хворобою, який довгий час займався самолікуванням.

Другий кандидат махає рукою: насправді, все дуже просто! У нас така ситуація, бо ті крадуть, ті не можуть чогось зробити, а он у американців все взагалі просто вирішується! Я от повернувся зі Штатів, там тунелі Ілона Маска, інтелектуальні світлофори, зі штучним інтелектом та блокчейном. Дайте мені можливість і я за 3 місяці поборю всі затори! Мабуть так продає свої послуги знахар, коли до нього приходить пацієнт із запущеною хворобою. Бабки та чаклуни до нього, звісно, були шарлатанами та крали, а от він не такий і його пірамідка Ю-шинсе вам точно допоможе!

На місці мера Києва, кого б ви обрали і чому? Хоча у нашій розповіді “правильна” відповідь прям підсвічена, та не поспішайте її обирати, а подумайте та скажіть чесно: кілька місяців проти кількох років; складне вирішення (що ви не розумієте!) проти простого (той вкрав, тому зараз погано); великі ресурси проти менших; ваша безпосередня залученість (витрата вашого часу та нервів!) проти обіцянок зробити “під ключ”. Що б ви обрали? Тільки чесно!

P.S. Цей блог був написаний ще до російсько-української війни. Однак сподіваємося, що викладені в ньому думки не втратили своєї актуальності.

2 thoughts on “Дилема мера Києва. Кілька місяців проти кількох років

  1. я откладывал этот пост от прочтения, потому что в нем дохуища текста. в итоге прочитал его, когда «чистил» вкладки браузера. что я могу сказать: мысль норм, но воды больше 80%

    1. Євгене, дякую за коментар! Дійсно, думка блогу дуже проста але для її кращого донесення довелося розказати історію. Наче так люди і комунікують – історіями ) Можливо у майбутньому ми будемо робити влоги, тоді подібні блоги стануть більш гармонійними, так? )

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.